"Лука Кримський. Я полюбив страждання." (Режисер: С.А. Красножон; Украина, 2013)

Документальний фільм «Лука Кримський. Я полюбив страждання...» - духовно-філософський портрет святого Російської Православної Церкви та унікального лікаря, професора медицина архієпископа Луки (в миру Валентин Феліксович Войно-Ясенецький). Це та людина, яка ішла важким каменистим шляхом та вузькими воротами життя. Валентин Феліксович Войно-Ясенецький у юному віці вибирає не престижну Петербурзьку Академію Мистецтв, а вступає на медичний факультет Київського університету святого Володимира, щоб робити у житті те, що є корисним. Далі він знову чинить нестандартно -- замість того, щоб прокласти собі кар'єрний ріст, заявляє: «Я вивчав медицину з однією метою: бути все життя земським, мужицьким лікарем». Згодом важкі випробування, боротьба з атеїстичною системою, служіння Богові та зцілення людей від недугів. Навіть, будучи у далеких Сибірських краях, він здійснює унікальні операції, не маючи для цього належних умов. Його постійним супутником життя стає молитва та ікона, яка присутня у кабінеті лікаря. З боку влади, за сповідання віри Христа, він отримує різкі безжальні удари: одинадцять років свого життя архієпископ перебуває у тюрмах та таборах. Але і цей шлях він долає мужньо та глибоко по-християнськи, не залишаючи у душі образи на кривдників. Атеїстична влада за неймовірно великі заслуги перед Вітчизною та наукові відкриття присуджує архієпископу Сталінську премію. На схилі літ архієпископ сліпне і стиха промовляє: «Я прийняв це як Божу волю бути мені сліпив до смерті, і прийняв спокійно, з вдячністю Богові». Для сучасної людини надто важко осягнути філософію та духовну глибину цієї людини, яка за великі подвиги свої залишається святою не лише для РПЦ. Це надбання людства. Це приклад для нас і тих, хто народиться завтра. І слова, які промовляв у свої роздумах та на проповідях святий Лука, дають нам нагоду осягнути його незаперечну філософсько -- духовну істину, яка чітко вказує на те, що тільки з Творцем найважча життєва дорога може видаватись вдалою та успішною. І саме ця істина може бути реально застосована у практичному життя кожної людини: «Ви запитаєте: «Господи, Господи! Чи легко бути гнаним? Чи легко іти через тісні ворота вузьким та каменистим шляхом? ...Кажу не від розуму, а з власного досвіду, адже повинен засвідчити вам, що коли я ішов надто важким шляхом, коли ніс важкий тягар Христа, він аніскільки не був важким, і шлях цей був радісним, тому що я чув цілком реально, чітко відчуваючи, що поряд зі мною іде сам Господь Бог Ісус Христос та підтримує тягар мій та хрест мій...»